Те, що НЕ тоне... (self-analysis story) (UA)

in hive-185836 •  2 months ago 

Спеціально для статті "Те, що НЕ тоне" знайнов фото 10 річної давнини (зроблені в 2010 році)... Не думав, що колись ними поділюсь.

Під час ситного та приємного обіду, прийшла нав’язлива ідея продовжити свої міркування, які я розпочав в своїй ранковій статті. Тож, якщо вам не дуже цікава тема «відпочинку» краще Не продовжуйте читати. (P.s. перевірка того, як працює заперечення НЕ в ролі мотивуючого фактора, для тих, хто шаре :). О, ще один рекламний трюк сам по собі виліз, треба було йти на кріейтера. Хоча… я б скільки не випив, чи не …)

01082008425.jpg

На протязі останніх 2-х років я міцно тримав себе в залізних рукавицях самообмежень та дисципліни. Щоденно виконував купу різних справ, завдань і всякої маячні. До цього було 5 років роботи за принципом «бо треба». Зрозуміло, що ні одному організму такий трудоголізм не сподобається, і він рано чи пізно вигадає як йому протистояти. Що й сталось зі мною…

01082008423_Snapseed.jpg

Незважаючи що це вже був 5 чи 6 й крик тіла, я тільки тоді зрозумів, що далі так продовжуватись не може. На одній силі волі далі могили заїхати важко. Тому я нарешті почав аналізувати свої БАЖАННЯ. Виявилось, що робити ті ж справи, коли я почав вкладати в них Сенс, стало в десятки разів простіше. Та й здоров’я, нарешті почало повертатись. Я знову почав накопичувати своєрідний компенсаторний запас організм. На фоні першого серйозного стресу, я зрозумів, що рухаюсь в правильному напрямку, але …

01082008432.jpg

Нажаль одного розуміння «навіщо?» я роблю ту чи іншу справу виявилось достатньо тільки для того, щоб вибратись з ями, яку я довго собі рив. Тепер, хочеться збудувати якийсь ковчег, на якому б я міг перепливати глибокі стресові ями. Одне діло просто сидіти в ямі, інше ж, коли ти сидиш в повній ямі води (стресу), де і посидіти то не вдасться. В такому режимі без ковчега, чи хоча б шматка того, що не тоне. Ні ні, не того що не тоне, я тут намагався сказати про якусь буферну зону, що значно посилювала б стресостійкість. … Оце пояснив  напевно, після обіду вся кров відійшла робити те, що не тоне…

01082008432_Snapseed.jpgів.jpg

Зараз я поглинаю одну книгу за іншою, як воду, в пошуках інформації, яка б могла допомогти мені збудувати свій ковчег. Після всієї тієї, схожої на те, що не тоне, каші в голові від такої інформації я виокремив 2 напрямки в якому збираюсь рухатись. Для початку, не погано. Далі ще щось повинно виплести.

01082008423_Snapseed.jpgцц.jpg

Перший напрямок найбільш дієвий, простий і водночас найскладніший. Зменшити свої переживання з приводу тих чи інших стресових факторів. Незважаючи на простоту, того що написано, втілити це в життя так же просто, як зрозуміти «Чого насправді хочеш в житті». Хтозна, можливо колись і вийде.

02082008446.jpg

Другий напрямок, який я відкрив зовсім нещодавно, дуже схожий на перший. Можливо, навіть в чомусь з нього "спливаючий". Навчитись швидко відновлюватись. В рамках цього напрямку, хочу перетворити свої рутинні будні, наповненні субстресовими (ті, які не можуть пробити поріг стресостійкості) подіями, в своєрідний «час релаксу». Звісно, продуктивність «часу релаксу» буде мінімальною. Продуктивність тут буде приємним бонусом, який я буду отримувати паралель основній меті – відновленню (релаксу, рослабленню чи ін.. синоніми). Хоча, слово відновлення також не ідеальне, адже відновившись від впливу стресу ми вже на одну умовну сходинку вище початкового рівня. Виходить своєрідний розвиток, через відновлення.

02082008447_Snapseed.jpg

Як цього досягти? не маю уявлення, але готовий до експериментів. Як буде готова робоча відповідь – піду патентувати 😎

"Цінуйте життя, воно того варте! Мабуть, …"

Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!